Острів: Іван Юхимчук залишився єдиним ветераном у селі

10 Травня 2019, 18:21

1592

Нині Івану Юхимчуку із Острова Демидівського району 93 роки,щоразу, він залишився єдиним ветераном у цьому селі.

Іван Гнатович щороку поспішає у цей день до гімназії на зустріч з дітьми. І вже разом крокують до обеліска. Учні дарують ветерану теплі слова вітань та вдячності, а сивочолий дідусь розповідає їм про пережите, бажає щасливої долі та мирного неба. А ще він ніколи не приходить з пустими руками: Іван Гнатович пригощає молоде покоління солодощами, розповідають у Демидівській ОТГ.

Не забарилися з вітаннями і представники влади. Привітати ветерана приїхали виконуюча обов’язки старости Тетяна Хміль та заступник Демидівського селищного голови Сергій Герук, який передав вітання від селищного голови Віктора Іщука та вручив продуктовий пакет і конверт з грошовою винагородою.

У Івана Гнатовича непростий життєвий шлях, як і у всіх тих, які змушені були дивитися у вічі безжалісному лихоліттю. Крім нього у сім'ї були ще два старші брати. Одного на початку війни запроторили німці в тюрму і замордували в Тюменських лагерях. Другий, беручи участь у воєнних діях, отримав тяжке поранення, але залишився живим. А рідний дядько ветерана, Михайло Юхимчук, загинув у бою під Литвою. І сьогодні сивочолому дідусеві війна нагадує про себе, тільки уже нинішня. Під час бойових дій на сході, захищаючи Україну, отримав тяжку травму його внук.

Розповідає Іван Гнатович, що його забрали на фронт сімнадцятилітнім юнаком, погрузивши у вагони. Але воювати уже не з німцями, а з японськими хунхузами – членами організованих банд. «З України було 1200 чоловік, яких туди направили. Серед них були хлопці із сусідніх сіл. Там на мене були покладені обов'язки часового. Зі зброєю в руках день і ніч доводилося стояти на сторожі, адже ворог був непередбачуваним», – розповідає чоловік.

Після повернення додому, закінчив навчання і 35 років пропрацював водієм в колгоспі. У шлюбі (на жаль, дружини немає уже більше десяти років) народилося двоє діток, які подарували дідусеві четверо онуків, а ті уже трьох правнуків. Незважаючи на поважний вік, Іван Гнатович проживає сам, має невеличкі господарку та город. Діти та онуки є частими гостями на його порозі, яких він з нетерпінням чекає. Ну і, звичайно, не могли ми не запитати про секрет довголіття, на що дідусь відповів, що потрібно жити в добрі і любові до ближнього.