стрічка

Не під силу нікому спинити Слово

15 Жовтня 2021, 20:00
Капелан армії УНР БЛОГ 223
Капелан армії УНР

Можна пустити кулю в того, хто несе Слово Боже, 

та не під силу нікому спинити Слово (І. Корсак)

З отцем Павлом Пащевським уже мала нагоду коротко зазнайомитися з повісті «Тиха правда Модеста Левицького», де він – персонаж другого плану, вчитель гімназії. В романі ж «Капелан армії УНР» отець Павло – центральна постать. Або вже «втягнулася» в стиль автора, або відчула смак у мові письменника – але роман читався легше, ніж повість. 

У романі чимало історичних постатей – духовних і світських. Одні з них прагнуть слави і почестей, гнучи свою лінію, силоміць насаджуючи свої переконання. Інші намагаються, аби їх почули, як не з першого разу – то бодай із дванадцятого (бо дванадцять годин має день). І самі слухають інших, якщо мають найменшу надію на можливість діалогу. 

Одні запобігають ласки у влади – польської чи московської – а інші здобувають владу. Не тільки силою зброї, а і силою духу, як отець Павло, що атестує себе так: «рядовий слуга Божий, якому вірять або не вірять, немає великих і малих справ, бо в пастирському ділі усе значиме, і довірену ниву, не лякаючись водянистого пухиря на долоні, з дня в день має орати». І нива та широка – богослужбові книги рідною мовою, навчання дітей і молоді, просвітницька робота серед старших, духовний супровід воїнів на полі бою… 

Що мені найбільше імпонує в романі – то це прагнення І. Корсака знайти щось добре (бодай у найдрібнішому зародку) в персонажі, який є геть неприємним, – у Смарагді: найменші сумніви у вчинку, слабенький натяк на каяття за вчинене вбивство…. Вміння не міряти всіх однією міркою, розмежовувати насильницьке нав’язування (байдуже – московського православ’я чи католицизму) від ненасильницьких спроб порозуміння (епізод із Митрополитом Андреєм Шептицьким). 

Оцей спектр, мабуть, і дає чітку розмежувальну лінію між фанатиками та послідовниками. Як тільки хтось стає фанатиком – мета перетворюється на засіб, і тоді словом – навіть Божим – прикривається безбожність. Нищиться людина. Якщо фанатик – духівник, то він стає вовком в овечій шкурі, з усіма наслідками для нього і його «отари». 

Послідовник – якщо говоримо про духовну особу – послідовник Христа, він намагається чинити так, як вчинив би Божий Син: шукати людину. Навіть (чи насамперед) у обставинах нелюдських, що загрожують людському життю духовному та фізичному. 

Капелан – також послідовник, він ступає слідом за своїм військом (так, приміром, о. Павло відмовляється сісти на підводу, коли вояки ідуть у похід: «Не гоже мені, здоровому, займати місце хворого або зраненого»). Капелан, як гадаю, забезпечує тил – духовне прикриття воїнів і їх можливість повернення до мирного життя, за потреби перев’язуючи поламане стебло, – лікуючи зранену війною душу.

Читайте також: Сто днів для культури: редакція Район.in.ua збирає кошти на новий проєкт

*

*

*

Якщо вам сподобалось це інтерв'ю – підтримайте Район.Культура довільним внеском на Спільнокошті.

 

Коментар
02/12/2021 Середа
01.12.2021
30.11.2021
29.11.2021
28.11.2021
27.11.2021
26.11.2021